Важкий урок війни: 12 років Іловайської трагедії 

Сьогодні, 29 серпня 2026 року, минає 12 років від дня однієї з найважчих та найтрагічніших подій сучасної української історії — розстрілу бійців під Іловайськом. Саме ця дата стала символом мужності, підступності ворога та офіційним Днем пам’яті захисників України, які віддали життя за свободу держави.

Про це повідомляють “Слов’янські відомості“.

Серпень 2014-го став випробуванням на міцність для всієї країни. Маленьке залізничне місто Іловайськ на Донеччині мало стратегічне значення, адже його звільнення дозволяло перерізати постачання бойовиків. Битва за цей вузол тривала майже місяць — поруч із боями за Савур-Могилу, Антрацит та Хрустальний. Перша спроба бійців-добровольців зачистити місто 10 серпня виявилася невдалою, проте вже за тиждень українським силам вдалося зайти всередину та взяти під контроль частину вулиць.

Утримувати закріплені рубежі доводилося під безперервними ударами мінометів та систем «Град», «Ураган» і «Смерч». Коли росіяни зрозуміли, що їхній фронт сиплеться, керівництво РФ пішло на пряму агресію. Напередодні Дня Незалежності, у ніч проти 24 серпня, через кордон вдерлося масштабне угруповання регулярної російської армії.

Майже 3,5 тисячі кадрових військових РФ, десятки танків, артилерійські системи та бронемашини зайшли в район Побєди та Берестового, прямуючи до Іловайська. На військовій техніці окупанти завчасно замаскували маркування та нанесли розпізнавальні знаки українських підрозділів.

Протягом наступних двох днів добровольчі батальйони «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», «Донбас» та сили сектору «Б» опинилися в щільному оточенні. Спроба деблокувати їх резервами з мобілізованих та недосвідчених бійців не мала успіху, і ситуація стала критичною.

Тоді українське командування домовилося з генеральним штабом збройних сил РФ про безпечний вихід бійців гуманітарним маршрутом. Уранці 29 серпня о 8:15 українські військові колонами вирушили з міста за узгодженим планом. Разом із ними в колонах ішли й полонені російські солдати, які мали слугувати гарантією безпеки.

Спершу колони їхали без перешкод, однак невдовзі російські війська підступно відкрили вогонь на ураження з усього наявного озброєння. Зібраний у соняшникові поля «зелений коридор» перетворився на криваву пастку. За загальними даними дослідників та прокурорів, за час усієї Іловайської операції загинуло 366 українських воїнів. Більш ніж 250 із них полягли саме під час того пекельного ранкового виходу. Понад 400 бійців дістали поранення, а приблизно 300 опинилися в полоні.

Серед тих, хто до останнього подиху боронив рідну землю в тих боях, чимало уродженців Донеччини. Навічно в строю залишилися добровольці батальйону «Дніпро-1» В’ячеслав Макаренко та Юрій Матущак, бійці «Донбасу» Василь Білий, Сергій Дятлов, Владислав Стрюков, Ярослав Тендітник, Дмитро Тімошенков та Артур Чолокян. Разом із ними загинули Володимир Бражник із 42-го батальйону «Рух Опору», Дмитро Голіцин із батальйону «Шахтарськ», Сергій Нещерет з 93-ї бригади та Сергій Чорний з 92-ї окремої механізованої бригади.

Битва під Іловайськом змінила хід усієї Антитерористичної операції та призвела до підписання перших Мінських угод, якими Москва маніпулювала аж до повномасштабного вторгнення.

На честь відваги українських воїнів, які воювали за Іловайськ, країна щороку вшановує кожного, хто віддав життя за незалежність України.

За матеріалами Донецької ОДА.

Ваш донат допомагає нам створювати нові матеріали та залишатися незалежними. Дякуємо за підтримку!