Залишається, щоб піклуватися про покинутих тварин: історія зооволонтерки зі Святогірська
Ірина Самозванова з котом Димком
«Лежачі, старі, сліпі — хто про них попіклується, якщо я поїду?» — так своє рішення залишатися під обстрілами пояснює зоозахисниця Ірина Самозванова зі Святогірська. Вона годує та лікує близько сотні котів та собак. Щодня варить каструлю каші та об’їздить вулиці, де її чекають підопічні. Є тварини, яких власники покинули, але присилають гроші на корм. Для більшості ж доводиться купувати власним коштом, іноді допомагають волонтери. Та їздити в Слов’янськ на закупівлю чи забрати на пошті корм стає все небезпечніше, каже зоозахисниця.
Про порятунок тварин в прифронтовому місті — в матеріалі Суспільне Донбас.
«У нього був повністю знятий скальп. А зараз тільки вухо так висить. Я його вилікувала. І тепер він вважає, що він має мене захищати», — говорить зоозахисниця Ірина Самозванова, показуючи пса Біма.
Він — один з десятків собак, якими опікується Ірина у прифронтовому Святогірську.
«Як вони на вибухи реагують? Намагаються бігти куди-небудь. У них будки є, сараї, хто куди, хто під паркан, хто в кущі», — розповідає Ірина Самозванова.
Щодня жінка варить для своїх підопічних сорокалітрову каструлю каші.
«Вариться каструля така сорокалітрова кожний день. Потім усе це завантажую, окремо варяться макарони, купуєш фарш, якийсь жир — ну, що є. В мене була така можливість раз у місяць, ну, потреба така, виїхати у Слов’янськ. Тоді, якщо є кошти, я купую там п’ять, шість, сім мішків крупи», — говорить Ірина Самозванова
Зараз під опікою Ірини — близько сотні собак і котів. Когось вона годує на вулицях, хтось живе в покинутих будинках, а деякі тварини — у неї вдома.
«Отакий красень був покинутий на залізничному вокзалі. Самотнього я його знайшла у лісі. Глибока осінь, дощ. Я на велосипеді, він вийшов з лісу такий мокрий, нещасний. Я його ледь додому довезла, бо впирався, не хотів їхати. Зараз він живе в мене, я його каструвала, назвала Димком», — розповідає Ірина Самозванова.
Ірина каже: завжди любила тварин, допомагає їм понад 15 років, заснувала громадську організацію. Та зараз з кожним днем стає важче прогодувати підопічних.
«Як стерилізація була у Слов’янську, молилася, брала тварин у травні й возила туди кішок і собак, щоб тварини не були покинуті на самоті, голодні, холодні. Бо йде зима, і страшно уявити, бо буде така зима, як була цього року. В мене є інваліди, є сліпі, є лежачі, ну, вони ж загинуть. Тим паче ми обдзвонювали ці притулки, вони всі забиті просто», — говорить Ірина Самозванова.
Ірина — одна з майже трьохсот людей, які залишаються у Святогірську. Фронт від міста, за даними мапи DeepState, — за десяток кілометрів.
