У Слов’янську працює «ВелоТор» та періодично відбуваються велозаїзди
Рейтинг користувача: 5 / 5
У Марії Батенкової веложиття почалося з покупки першого велосипеда, щоб їздити на роботу… Тепер вона власниця магазину-майстерні «ВелоТор». Тут можна купити все, що потрібно, щоб займатися велоспортом або просто кататися на велосипеді, а також відремонтувати свого «коня».
А ще Марія – адміністраторка однойменного клубу.
«Ми існуємо вже 5 років. Спочатку організувався Слов’янський велоклуб «Тор» завдяки ініціативі Миколи Мироненка. Потім приєдналися інші міста, тож вирішили перейменували у «Східноукраїнський клуб Тор». А згодом відбулися ще деякі зміни, тож клуб отримав назву «ВелоТор».
На велозаїзди збирались не тільки жителі Слов’янська, а й мешканці найближчих міст, таких яка Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка, Черкаське, Нью-Йорк та ін. Повномасштабна війна порушила всі плани та мирне життя, але не застала зненацька.
«26 лютого ми евакуювались. Повністю. Ми готувалися до цього, бо тоді вже було зрозуміло, що наступ буде, а як і де будуть межі цієї війни не думали. Просто зібрались та вивезли абсолютно все. І магазин, і особисті речі. Були під Львовом, але там трохи важко було працювати. До того ж, тут трохи почало стихати – росіян вже погнали з Лиману, Святогірська. А головне – мого чоловіка перевели в Слов’янськ служити. Я кілька разів приїжджала, а потім вже вирішила не їхати звідси».
Повернулася, як і виїжджала, у лютому, тобто вдома не була цілий рік. Вже у червні знову відкрила магазин.
«Я тут зустріла чудових людей, які запропонували старовинну будівлю в оренду за дуже гарною ціною. Напевно, всі знають цю будівлю за адресою Банківська, 76. Вона, може не дуже привабливого кольору зараз, виглядає старою, але думаю, що на наступний рік, якщо все буде добре, перефарбуємо».
Розповідає, що крім неї у місто повернулися інші учасники заходів, друзі. В якийсь момент зібралися всі разом і Марія сказала, що потрібно привести все до ладу, помити вікна тощо. Всі погодилися. Так все і почалося. Знову.
«У нас і раніше були заїзди кожної неділі. Ще й з Краматорська приїжджали. Розробляємо спільні маршрути у чаті, проговорюємо все, розраховуємо кілометраж. Ті, хто зі «старої гвардії», приєднуються, а нових немає поки що. Все вирішується трохи спонтанно, без додаткових оголошень. Та й нас не дуже багато зараз, тобто постійних 7 людей, хоча іноді буває до 10. Просто прораховуємо все включно з маршрутом та часом, і все. Бо є хтось слабший, хтось більш витривалий, а комусь потрібно більше навантажень».
Спілкування між учасниками існують і за межами клубу, бо «починалося все на спільному інтересі та любові до велосипедів, а згодом переросло вже в більш тісні стосунки та взаємопідтримку».
«Ми всі різні, у нас різні сфери роботи. Хтось працює у водоканалі, хтось на «Новій пошті», є дівчинка, яка працює у психоневрологічному інтернаті… Але на тлі сьогоднішніх подій та війни ми стали наче одна родина. Дуже об’єдналися. Бачимось майже кожного дня».
Крім тих, що евакуювалися в більш безпечні регіони України або за кордон, є також ті, що стали на захист країни та сьогодні боронять її на фронті. Серед них є й переселенці, які до початку повномасштабної війни знайшли прихисток у Слов’янську.
«Багато хто з нашого клубу займається волонтерством. І це не тільки та допомога, яку можна купити та передати. Це також підтримка людей у Слов’янську та віддалених районах нашої громади, які не можуть самостійно щось робити, кудись піти – людей похилого віку, інвалідів. Їм розвозять по домівках пакунки з продуктами харчування. Крім того, намагаємось підтримати захисників. Зокрема, я періодично купую якісь необхідні предмети (посуд, речі тощо) для наших військових та віддаю Ларисі Коваленко, яка щодня знаходиться у волонтерському центрі».
Організаторка велотурів каже, що через війну не можуть собі дозволити їздити тими маршрутами, що були. Поки що обрали для себе один безпечний варіант.
«Зараз часто їздимо у Черкаське, бо через війну та пов’язану із нею ситуацією по факту і немає куди їхати. Їдемо тільки по асфальту, бо може бути небезпечно в інших містах. Тож поки що в напрямку Черкаського, тим більш, що і раніше часто там бували. Також відвідуємо маєток та парк Бантиша в селі Прелесне. Але віримо у наших хлопців, у перемогу та в те, що зможемо знову збиратися великою командою та вирушати у тривалі велозаїзди рідною Донеччиною».
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
