Випускниця зі Слов’янська набрала 200 балів з двох предметів на мультитесті, незважаючи на дистанційне навчання і війну
Тетяна Алєко 10-11 класи навчалася дистанційно у школі №15 міста Слов’янськ. Закінчила її — із золотою медаллю. З початком вторгнення родина переїхала до Полтави, де дівчина успішно склала мультитест — найвищий бал вона отримала з двох предметів: української та англійської.
Про це пише “Суспільне Донбас”
“У Полтаві діти очно ходять до школи, але моя слов’янська — дуже потужна, одна з найпотужніших у місті, гарні вчителі. Краще дистанційно, натомість впевнена в якості знань. Своїми результатами задоволена. Два предмети по 200, математика — 189 і 194 — історія. Я старанно готувалася з репетиторами та вчителями, до речі, так само дистанційно”, — розповіла Тетяна.
Щоправда, зазначає колишня школярка, через дистанційку є те, за чим вона все-таки сумує — це відсутність випускного вечора у колі однокласників.
“Сумно, я уявляла, як буду обирати сукню, танцювати вальс. Всі одинадцятикласники мріють відчути цю атмосферу — випускного. У 9 класі його ж так само не було — почалося повномасштабне вторгнення”, — ділиться Тетяна.
За успішно складені іспити батьки організували доньці подорож у Буковель, розповіла мама Тетяни.
“Такі високі результати ми не очікували, чесно, — як ніяк три роки навчання-онлайн. Хоча я бачила, що вона докладає багато зусиль та сумлінно готується, тому ми щиро радіємо її успіхам”, — розповіла мама Оксана.
За словами Тетяни, вступати вона планує у Львівський університет Івана Франка. З фахом ще не визначилася: журналістика або маркетинг. Виш обирала якомога далі від війни, зізнається дівчина.
“Через тривоги та евакуацію, налаштуватися на навчання було важко в Полтаві. Сумувала за Слов’янськом, друзями. Інколи взагалі нічого не хотілося робити, було важко зібратися. Сподіваюся надолужити живе спілкування у Львові й відчути справжнє студентське життя”, — розказала медалістка.
І додала, що війна в її житті суттєво змінила пріоритети.
“Коли почалася війна мені було 15 років, а за пів року — буде 18. Змінилося все: цінності, ставлення до життя, пріоритети. Родина і близькі люди — це найголовніше в житті. Раніше я про це менше думала, бо поряд були друзі, школа — це те, що мені не вистачало в новому місті. Коли в нас все було, ми, можливо, недооцінювали це та наскільки важлива комунікація”, — підсумувала Тетяна Алєка.
