Юрій Прядко: Сподіваємось, що зможемо допомогти якомога більшій кількості постраждалих домогосподарств
Рейтинг користувача: 5 / 5
Вони починали з того, що зустрічали людей з Донеччини, які поспіхом залишали рідні домівки, не мали з собою речей та просто намагались вскочити в евакуаційний потяг, щоб вижити. Потім вирішували, як розселити, організувати харчування й створити для переселенців хоч якийсь комфорт у будинку, який колись був їхнім офісом. А сьогодні вже роблять заміри в Лимані та Лиманському районі, щоб встигнути до холодів засклити вибиті вікна людям, які проживають у прифронтовій зоні.
Сьогодні ми хочемо розповісти про Благодійний фонд «Добробут», який допомагає жителям східної частини України.
В активну робота включились у березні 2022 року. В той час евакуаційні поїзди, що йшли з Донецької області, були переповнені. При цьому більшість людей навіть не розуміла, куди саме їдуть, де шукати прихисток і що взагалі робити далі.
«Ми тоді побачили велику кількість розгублених людей на вокзалі у Дніпрі, бо далі поїзд не їхав. З дітьми, з тваринами. Змерзлі, голодні, але живі та вкрай розгублені. Тоді почали одразу щось робити, щоб хоча б якусь кількість забезпечити житлом та їжею. У нас був офіс у місті Синельниково, тож переобладнали його для розселення людей. Звісно, що там не було якогось комфорту, меблів та іншого. Але на той час головним було надати хоча б якесь приміщення. З офісних меблів створили спальні місця, облаштували кухню… Тоді змогли прийняти 92 людей», – розповів директор БФ «Добробут» Юрій Прядко.
Згодом у кожної родини з’явилась «власна» кімната, бо змогли розділити великий простір так, щоб всі мали окреме приміщення. Тепер тут є пральня завдяки машинкам, які подарували донори. Є кухня, де можна не тільки приготувати їжу на сьогодні чи завтра, а й займатися консервацією на зиму, що і роблять переселенки.
Крім того, тут постійно проводяться якісь заняття для дітей, активності та ігри. Працюють психологи як з дорослими, так і з дітьми.
Водночас фонд працює й безпосередньо на сході України, тобто в найбільш постраждалих від війни та тимчасової окупації громадах.
«Минулого року ми працювали в Барвенково Харківської області. Розробили програму, щоб можна було засклити вікна, та звернулись до міжнародних донорів, які нас підтримали. На той час деякі місцеві жителі, які могли собі це дозволити, власним коштом все зробили. Однак у багатьох не було на це грошей і вони просто жили без вікон. Тож почали там, а цього року вже почали робити те саме в Лиманській громаді».
Юрій Юрійович розповідає, що роботи дуже багато, адже Лиманщина – найбільш постраждала внаслідок війни та тимчасової окупації. «Якщо, звісно, не порівнювати з Бахмутським напрямком». Міняти повністю вікна в кожному будинку – дорого і не завжди потрібно. Тож розробили план, який дозволяє масштабуватися та допомогти більшій кількості людей.
«Дивіться, якщо ідеться про дерев’яні вікна, то вони можуть не мати скла, але рами могли вціліти. То ми вставляємо скло і все, люди можуть спокійно жити, не думаючи про вітер та погодні умови. Якщо є якісь незначні пошкодження на рамі – ремонтуємо. У разі, якщо вже немає можливості відремонтувати – ставимо повністю нові. Саме такий підхід вже виправдав себе та дозволяє покрити більше домогосподарств».
У Лимані роботи вже ведуться, але тільки там, де живуть люди. По-перше, у квартири, з яких люди поїхали, не можна потрапити, по-друге, важливіше допомогти тим, хто зараз живе в місті та не планує кудись їхати взимку.
Також розпочинаються роботи в селі Шурове Лиманського району. Вчора та сьогодні там працюють люди, які роблять заміри, і вже скоро почнуть вставляти вікна.
«У Щурово ми беремо в роботу 22 будинки, де живуть люди. На відміну, наприклад, від того ж Лиману, тут немає світла і невідомо, коли буде. Навіть обігрівач не зможуть включити, якщо буде холодно. Звісно, топити якось будуть, але скільки дров потрібно, щоб було тепло в будинку, де вікна просто затягнуті плівкою?».
Крім того, на с. Щурове є й більш довгострокові плани.
«У нас там є база відпочинку. Вона трохи постраждала під час обстрілів та окупації, але порівняно з іншими, зберіглась у відносно нормальному стані. Тож ми плануємо, можливо наступного року, може пізніше, організувати там реабілітаційний центр. По-перше, це буде однозначно потрібно після закінчення війни, тут навіть і думати не треба. По-друге, ми вже маємо такий досвід на прикладі гуртожитка, де зараз живуть переселенці та отримують всебічну підтримку та допомогу, у тому числі психологічну та юридичну. Але поки що це плани. Наразі головне – зробити те, що можемо зробити саме зараз».
Підписуйтесь на наш Telegram канал, щоб знати найважливіші новини першими. Також Ви можете стежити за останніми подіями міста та регіону на нашій сторінці у Facebook.
